АТО: виплачувати не можна відмовляти

Проблема виконання страховиками договорів страхування в зоні проведення антитерористичної операції є предметом постійних дискусій.

Нацкомфінпослуг зайняла позицію, згідно з якою проведення АТО в східних областях України не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування страхувальникові.

Протилежну позицію займає керівництво Ліги страхових організацій, яке стверджує, що якщо страховий випадок стався в зоні АТО, то пов'язані з цим ризики є форс-мажором і договором не покриваються.

З точки зору нашої компанії, істина знаходиться посередині, і все залежить від кожного конкретного випадку. Тому, в умовах тимчасового вакууму правозастосовчої (судової) практики з даного питання, спробуємо розібратися в даній проблематиці.

Зазначені правовідносини регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, Законами України «Про страхування» та «Про боротьбу з тероризмом», низкою інших нормативно-правових актів.

Для відповіді на поставлене питання необхідно проаналізувати дві складові: поняття обставин непереборної сили (форс-мажор) і значення антитерористичної операції.

Антитерористична операція (АТО)

"Суверенітет України поширюється на всю її територію, і територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною". Така норма закріплена в ст. Конституції України.

Указом в. о. Президента України № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 "Про невідкладні заходи з подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", відповідно до ст. 107 і 112 Конституції України введено в дію рішення ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 "Про невідкладні заходи з подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Указ видано на виконання Закону України "Про боротьбу з тероризмом" від 20.03.2003 р № 638-IV. Так, в ст. 1 вищенаведеного Закону визначено, що "антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою". Закон України "Про боротьбу з тероризмом" містить визначення поняття "терористичний акт - злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 КК України". Іншими словами, терористичний акт - це діяльність за участю значної кількості людей з незаконною метою, об'єднуючою злочинний умисел, яка ведеться на певній території незаконними засобами.

ФОРС-МАЖОР (Обставина непереборної сили)

Відзначимо, що в цивільному або господарському законодавстві України термін "форс-мажор" не використовується, проте вживається термін "обставини непереборної сили". Єдиного визначення обставин непереборної сили (форс-мажору) законодавство України не містить. Разом з тим аналіз деяких нормативно-правових актів все ж дозволяє визначити спільні ознаки.

Так, в юридичній науці під непереборною силою розуміють обставини, що виключають юридичну відповідальність особи за заподіяну їм шкоду. Під форс-мажором прийнято на увазі подія, яку не можна передбачити, подолати або запобігти. Сучасне законодавство України системно пов'язує обидва поняття, де-юре не розмежовуючи їх. У приватному праві відповідні приписи містяться в ч. 1 ст. 617 ГК України, яка визначає, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Суміжна позиція міститься і в ч. 2 ст. 218 ГК України, за якою учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення або ж належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 1, 1 ст. 263 ГК України під непереборною силою слід розуміти надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. В свою чергу, ст. 607 ГК України вказує на підставу припинення зобов'язань у разі неможливості їх виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Поняття форс-мажорних обставин чітко не визначено в законодавстві України, однак, виходячи з положень ЦК України, ГК України, є підстави стверджувати про близькість термінів "непереборна сила" та "форс-мажорні обставини".

Аналізуючи діючі підзаконні нормативно-правові акти, що визначають поняття обставин непереборної сили (форс-мажору), приходимо до висновку, що обставини непереборної сили (форс-мажор) мають наступні ознаки: надзвичайність; нездоланність; непередбаченість; залежить від волі суб'єктів правовідносин; можуть мати природний, соціальний, техногенний, юридичний характер.

У судовій практиці визначено, що спільним як для обставин непереборної сили, так і форс-мажорних обставин є їх причинно-наслідковий характер, а також той факт, що такі обставини знаходяться поза контролем учасників правовідносин (лист ВГСУ № 01-2.2 / 279 від 09.09.2001 р.).

З наведеного випливає, що обставини непереборної сили (форс-мажор) - це об'єктивні чи суб'єктивні обставини, що змушують учасників економічних відносин (угод) вимушено здійснювати дії або бездіяльність, якими завдається шкода правам та інтересам особи, суспільства або держави.

Чи є проведення АТО обставиною непереборної сили (форс-мажором)?

Законом України "Про боротьбу з тероризмом" визначено поняття "район проведення антитерористичної операції". Таким є "певні керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція".

Повертаючись до питання про обставини непереборної сили і форс-мажору, слід нагадати, що спільною рисою форс-мажору і обставин непереборної сили є те, що вони не залежать від волі суб'єкта і одночасно перешкоджають виконанню цивільно-правових або інших зобов'язань перед контрагентами і державою. Масові заворушення, терористичний акт, терористична діяльність є обставинами, не залежними від волі сторони і не дають можливості виконання відповідних зобов'язань. Більш того, факт проведення АТО не підлягає сумніву, бо є відповідний нормативно-правовий акт, що підтверджує даний факт.

Враховуючи визначення обставин непереборної сили (форс-мажор) та антитерористичної операції, можна зробити висновок про те, що сам факт проведення АТО в конкретному районі (території) вважатимуться обставиною, що дає підстави для визнання наявності обставин непереборної сили (форс-мажору) в певних правовідносинах.

ВИСНОВКИ

В законодавстві України обставини непереборної сили (форс-мажор) не розмежовано і не визначені на належному рівні. Факт проведення АТО є безперечним і не підлягає доведенню. Таким чином, враховуючи визначення обставин непереборної сили (форс-мажор) і АТО, можна зробити висновок про те, що сам факт проведення АТО в конкретному районі (території) вважатимуться обставиною, що дає підстави для визнання наявності обставин непереборної сили (форс-мажору) в певних правовідносинах.

З урахуванням вищевикладеного, при ухваленні рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, ми рекомендуємо страховикам виходити з такого:

1) факт проведення АТО не є безумовним форс-мажорною обставиною і не є сам по собі підставою для звільнення від відповідальності страхових компаній;

2) необхідно обгрунтувати вплив форс-мажорних обставин на конкретний випадок, з урахуванням положень ст. 617 Цивільного кодексу України;

3) звернутися до ТПП України або регіональну ТПП для отримання сертифіката (висновку) про наявність або відсутність обставин непереборної сили (форс-мажору);

4) звернутися до юристів для отримання кваліфікованої допомоги в ситуації, що склалася, в тому числі для підготовки звернення до контрагента, запиту в ТПП і формування доказової бази;

5) передбачити обмовку про форс-мажорі чи обставини непереборної сили окремим пунктом у договорі, при цьому використовувати широкий перелік різноманітних ситуацій.